Дождь спустя 244 дня

2021

Виставка-перформанс. «Дощ після 244 днів». Уявіть світ без вікон, без довгих коридорів — і людство, яке цілком залежить від дощу. Усі відчуття й емоції в цьому світі були помножені на чотири. Смуток змивався дощем, що накрапав майже щодня. Люди були витривалими до перепадів настрою, раділи кожній дрібниці. Та й сумували часто — чекали на дощ, щоб змити все до останньої краплі. Коли темніло, Місяць ставав холодним, і щоб зігрітися, людям було досить лише написати своїм близьким і коханим: «На добраніч». Тоді вони засинали в теплі, без ковдр — і жодного разу їм не снилися кошмари. Але одного разу його кохана людина не написала йому «на добраніч» перед сном — і він помер. А може, просто змерз. Він замерз у світі без вікон, не сховавшись у жодному коридорі, і так і не дочекався дощу, щоб змити свій біль і глибоку образу. У нього було ковдра, що не гріла, остиглий після сварки чай і надія, що вона все ж напише. Його почуття було розтоптане. Його любов змішали з брудом. На мить заплющивши очі, він побачив перед собою 44 кошмари, яких так боявся. Він був мертвим 244 дні — доти, доки не пішов дощ. Поява дощу Сцена перша, головна і остання.